Бути поруч із людьми тоді, коли вони найбільше цього потребують: історія поліцейського офіцера громади, а нині рівненського стрілбатівця на псевдо Шериф
У Мізоцькій громаді його знають як людину, яка завжди поруч. Коли потрібна допомога — телефонуєш офіцеру громади. Він приїде, незалежно від часу доби чи погоди.
Богдан Драган три роки служив поліцейським офіцером громади, обслуговуючи 26 сіл Мізоцької ТГ. А сьогодні, у річницю створення підрозділу, він готується вирушити на схід України. Нині Богдан у складі стрілецького батальйону поліції Рівненщини проходить спеціальне навчання на оператора дрона.
У 2006 році, після строкової служби, Богдан прийшов до органів внутрішніх справ та став курсантом професійного вищого училища МВС України. Згодом служив у роті поліції особливого призначення. А у 2023 році став поліцейським офіцером громади.
«Бути поруч із людьми. Допомагати. Не просто реагувати на виклики, а знати кожну вулицю, кожне село, знати людей і їхні проблеми», — каже Богдан.
За роки служби таких історій — десятки.
У липні 2024 року разом із колегою Богдан Драган розшукував 68-річного чоловіка, який заблукав у лісі. Пенсіонер не міг зорієнтуватися та пояснити, де знаходиться. Поліцейські постійно були з ним на зв’язку телефоном, координували кожен крок, а самі прочісували лісовий масив. Майже через три години чоловіка знайшли за десятки кілометрів від дому.
Крім порятунку людей, Шериф неодноразово допомагав і тваринам. Так, восени 2025 року пізно ввечері мешканка громади повідомила про поранену косулю. Богдан Драган разом із місцевими жителями вирушив до лісу. Налякану тварину вдалося знайти та обережно відловити, після чого її передали працівникам лісового господарства для лікування.
А взимку цього року, під час сильних снігових заметів, до офіцера звернулася вагітна жителька громади: вона не могла дістатися до лікарні, а її чоловік у той час захищав Україну на сході. Попри складні погодні умови, поліцейський доправив жінку до медичного закладу.
Сьогодні він сам готується стати на захист країни зі зброєю в руках.
«Якщо чесно, я просто поставив рідних перед фактом. Інакше не зміг би. Розумів: маю йти. Бо хто, як не ми?» — говорить офіцер.
Його донечки — 10-річна Вікторія та 8-річна Анна — пишаються батьком і кажуть: «Наш тато — поліцейський-військовий».
«Захищати. Раніше — громаду. Тепер — всю країну. Але суть одна й та сама: бути поруч тоді, коли люди цього потребують найбільше», — каже Шериф.
Бо для нього служба — це не просто професія. Це - покликання.
Відділ комунікації поліції в Рівненській області
