«Мета одна — Перемога», — боєць стрілецького батальйону поліції Рівненщини на псевдо Дубчик
Він добре знає, що таке відповідальність за людські життя. До повномасштабного вторгнення працював слідчим, а з початком війни став до лав стрілецького батальйону поліції Рівненщини. Саме на фронті, каже, остаточно переконався: найважливіше — люди, які поруч.
Рішення стати поліцейським Дубчик ухвалив ще у підлітковому віці. Після закінчення ХНУВС сім років працював слідчим, із яких останні три — у відділі розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Рівненській області.
Із початком формування стрілецького батальйону капітан поліції долучився до його лав. Спочатку виконував завдання із захисту північного кордону, а згодом вирушив на Торецький напрямок.
На передовій служив у відділенні проведення спеціальних операцій, а згодом очолив його. Разом із колегами займався плануванням бойових виходів, оцінюванням обстановки, збором інформації та підготовкою позицій.
«Під час планування виходу побратимів на позиції ми намагалися врахувати всі фактори, щоб завдання було виконане і, головне, без втрат. Однак від нас залежало лише 30% успіху всієї спецоперації», — каже боєць.
Найважче для Дубчика — спостерігати, як побратими потрапляють під ворожий вогонь, коли допомогти їм неможливо.
«Із дрона ми спостерігаємо, як проходить спланована операція. Буває, бачимо, що позиція під вогнем, що наші бійці намагаються врятуватися… Але ми нічим не можемо їм допомогти. Це найважче. У такі моменти операція переходить в інший режим — головним завданням стає порятунок особового складу».
Робота в команді, переконаний поліцейський, — основа успішного планування будь-якої спецоперації.
«Немає одноосібних рішень, незалежно від того, яку посаду обіймаєш. Ми прислухаємося один до одного й ухвалюємо спільне рішення. Адже від нього залежить життя наших побратимів».
Також поліцейський брав участь у плануванні евакуації поранених і загиблих. Зокрема, тіла Сергія Мовчуна — колеги з рівненського підрозділу, який загинув 13 серпня минулого року внаслідок удару ворожого дрона. Ця операція тривала близько трьох тижнів і була ускладнена постійними ворожими атаками.
«Єдине, до чого не можеш звикнути на передовій, — постійно дивитися смерті у вічі й втрачати побратимів», — ділиться Дубчик.
У грудні минулого року поліцейський повернувся додому на ротацію, де на нього чекали дружина та маленька донька Єва. Три роки він не мав змоги бути поруч із нею в день народження. Цьогоріч уперше зустрів це свято разом із родиною.
Попри можливість повернутися на посаду слідчого, Дубчик вирішив залишитися у бойовому підрозділі. Каже, що саме там може принести найбільшу користь державі та побратимам.
«Я хочу разом із цими людьми досягти найважливішої мети — омріяної Перемоги».
За сумлінне виконання службових обов’язків і вірність Присязі боєць нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України» та відзнакою голови Рівненської обласної військової адміністрації.
Найбільшою ж нагородою для себе Дубчик вважає повернення побратимів із бойового завдання живими та неушкодженими.
Боєць переконаний: бути офіцером — означає бути прикладом для своєї родини, держави й суспільства. Саме з таким переконанням він продовжує службу у складі стрілецького батальйону.
Відділ комунікації поліції Рівненської області
