«Могла бути жива братська могила», — стрілбатівці з позивними Солома та Беркут після масованого обстрілу позиції
Бійцям вдалося вибратися через дивом утворений в бетонній плиті отвір. Обоє поліцейських кажуть: це їхній другий день народження.
36-річний старший лейтенант поліції долучився до лав стрілецького батальйону з посади інспектора сектору реагування. Його побратим із позивним Беркут був офіцером служби освітньої безпеки. Поліцейські без вагань стали на захист держави.
Обох зацікавив напрям операторів безпілотних літальних апаратів. Відтак після закінчення короткострокових курсів операторів БпЛА разом вирушили на передову.
«Основна наша задача — це розвідка. Ми передаємо зображення на командний пункт. І тоді по ньому можуть працювати і мінометка, і наші fpv-дрони. Сучасна війна така, що лідирують саме дрони», — розповідає боєць на псевдо Беркут.
Стрілбатівці кажуть, що це дуже відповідальна робота, потрібно запам'ятовувати багато інформації та гарно орієнтуватися у просторі:
«Маєш запам’ятовувати, звідки вилітаєш і куди летиш, особливості території та житлову забудову. Також треба розрахувати час польоту та його висоту».
Хлопці розповідають, що найбільш страшною є дорога на позицію та з позиції, а в самому підвалі спокійніше, ще й коли поруч живе кіт:
«Їжею ділилися з котом порівну. Він був нашим антистресом, ще й ноги зігрівав уночі».
Одну зі своїх ротацій поліцейські називають другим Днем народження:
«Нашу бронемашину підбив ворожий дрон, коли ми їхали міняти хлопців. Всі швидко вискочили з машини та забігли до підвалу. Але на вході нас чекав дрон, який спускався дедалі нижче. Відступати було нікуди. Орієнтовно чотири fpv розірвалися у приміщенні…».
У густій пилюці чулися крики та стогін. На щастя, тяжких поранень вдалося уникнути: усі отримали контузію, гематоми та забої.
«У мене уламок застряг у підошві берця й стопу не зачепив. У Беркута — влучив у мобільний телефон, який був у кишені штанів, тож уберіг ногу від поранення», — розповідає Солома.
Коли все затихло, почали вибиратися. Проте вихід був заблокований бетонними плитами. На щастя, в стелі однієї з таких плит був отвір.
«Це була б жива могила, якби у нас не вийшло вибратися самим. Нас могли б не знайти, щоб забрати звідти», — каже Солома.
Евакуації довелося чекати сім днів, адже через несприятливу погоду дістатися до позиції було неможливо. Всі речі та продукти згоріли під час артобстрілу, тож із кожним днем бійцям ставало дедалі важче.
«Коли ми нарешті дісталися до безпечної зони та вийшли з броньованої машини, наш побратим на позивний Кіт так і сказав: «Пацани, я хочу заплакать!». А черговий додав: «Хлопці, запам’ятайте: це ваш другий день народження», — пригадує Солома.
Нині бійці проходять реабілітацію на Рівненщині. Солому з нетерпінням чекала дружина, 6-річний синочок та 3-річна донечка. Беркута — батьки та кохана дівчина.
Головне бажання обох — Перемога України, а також, щоб люди жили у спокої та мирі.
Відділ комунікації поліції Рівненської області
