Бойове відрядження на схід для поліцейського Олексія  Чичі розпочалося о п’ятій ранку. Згодом були Волохів Яр, Куп’янськ, Вовчанськ –   Олексію разом із колегами довелося першими виконувати службові завдання на звільнених від російських військ територіях.

Під час одного з обстрілів Олексій з колегами врятували жінку з інсультом, яка знаходилась на восьмому поверсі будинку. І подібні історії тут не рідкість. За понад чотири місяці, які  заступник командира роти поліції особливого призначення ГУНП в Рівненській області Олексій Чича разом із підлеглими провів на Харківщині у складі зведеного загону, трапилося їх чимало. Адже окрім стабілізаційних заходів, серед завдань поліцейських — евакуація та допомога місцевому населенню. 

На Сході спецпризначенці виїжджали з колегами на зачистку, охорону, супровід підрозділів розвідки тощо. Спільно із ЗСУ та Нацгвардією першими ступили на території звільнених Волохового Яру, Куп’янська, Вовчанська.

 «На все це дивитися набагато важче, ніж воювати зі зброєю в руках, — каже Олексій Чича. — У 2014-2015 роках, коли ми неодноразово перебували в зоні АТО, не було такої загрози з повітря, таких атак і ракетних обстрілів». 

Сьогоднішня війна — абсолютно інша. Небезпека чатує скрізь: навіть у деокупованих населених пунктах  їх зведений загін щодня  обстрілювали.

«Коли почув вихід літака, навіть на підсвідомому рівні запам’ятовуєш місцевість, щоб знайти укриття», - каже Олексій. Заходимо у населений пункт, а там починається обстріл. Під ці обстріли потрапляє передусім у нічому невинне мирне населення, — каже спецпризначенець. —   Страх присутній, але одягаєш екіпірування, їдеш на завдання, яке маєш виконати». 

Олексій Чича зауважує також, що великий плюс –  командна робота і повне взаєморозуміння між бійцями: «Буває, що надієшся на зв’язок, а він не завжди є: глушать. Плюс дистанція. Тоді підлаштовуєшся: по жестах починаємо розуміти один одного. Почув вихід, що працюють у наш бік. Сховалися, передали. Після обстрілу у всіх все добре? Далі працюємо. І це полегшення, коли виходять всі живі-здорові».

Олексій пригадує випадок, коли боєць зі зведеного загону отримав поранення: утім, навіть із раною на нозі та накладеним турнікетом  не втрачав почуття гумору . 

Спецпризначенець каже, що сьогодні особовий склад підготовлений – що тактично, що морально. Однак і надалі кожну хвилину, кожен день треба навчатися, тренуватися, відточувати майстерність, аби в повній бойовій готовності дати відсіч ворогові та вибороти нашу Перемогу. 

Відновитися після пережитого Олексію  допомагає підтримка рідних

«Війна ще не закінчилася, тож ми стоїмо, боремося і переможемо» -  каже Олексій.