Одна присяга на двох. Одне кохання — на все життя.
Ігор — боєць стрілецького батальйону поліції Рівненщини. Його дружина Марія — інспектор служби освітньої безпеки патрульної поліції.
Першу зустріч Марія пригадує з усмішкою:
«Ігор здався мені самовпевненим та грубо жартував. Тоді подумала: цей хлопець точно не для мене. Однак життя розпорядилося по іншому», — розповідає Марія.
Коли за декілька днів чоловік підвозив дівчину, вона побачила у автомобільному дзеркалі його чарівні очі та розтанула. А далі щирі розмови, теплі зустрічі, квіти та цукерки.
У їхньому сімейному альбомі зберігається світлина весілля: у цей день вони обіцяли бути разом «у горі і в радості», не здогадуючись, що доля перевірить цю клятву на міцність.
Марія у 2024 році долучилася до лав поліції та стала патрульною, а віднедавна — інспектором СОБ.
«Це була її давня мрія, адже змалку вона зростала під опікою батька, який 32 роки віддав служінню українському народові. Впевнений саме тут вона знайшла справжню себе. Для мене Маша — це підтримка, мій «стоп кран» та холодний розум у прийнятті рішень», — ділиться Ігор.
У червні 2025 поліцейський, будучи учасником АТО, у складі стрілецького батальйону без вагань вирушив на передову. В цей час тут, у Рівному його чекала дружина та 15-річний син Микола — справжня гордістю батьків, вихованець Острозького військового ліцею.
Нині Ігор відновлюється після оперативного втручання: евакуйовуючи загиблого побратима отримав травму коліна. Марія дбало відкриває двері та подає стілець.
«Із чоловіком ми майже не роздільні. Він у мене найкращий — завжди допомагає та навіть готує найсмачніші вечері», — зазначає Марія.
Їхня історія — доказ того, що справжнє кохання не боїться ні часу, ні відстані, ні випробувань війною.
Відділ комунікації поліції Рівненської області
