Розкрив понад сотню кримінальних проваджень та здійснив 30 бойових виходів на передовій: історія слідчого поліції Рівненщини Володимира Титарчука

Свого часу він став одним із перших добровольців, які доєдналися до штурмового полку «Сафарі» ОШБ НПУ «Лють». У складі піхоти він дослужився до командиру взводу та разом зі своїми побратимами мужньо обороняв Донецький напрямок. Згодом через поранення змінив мультикам на однострій. Тепер знову робить все, аби добиватися справедливості в тилу.

Свою професійну діяльність 36-річний Володимир Титарчук розпочав майже 10 років тому. За цей час, працюючи слідчим одного з територіальних підрозділів поліції Рівненщини, розслідував як економічні, так і злочини проти життя та здоров’я людей. Як в тилу, так і на одному з найгарячіших напрямків фронту від його вмінь та рішень залежать життя та долі людей.

Зізнається, що багато справ були процесуально тяжкими:

«Пригадую одне з вбивств. Ми приїхали на виклик про смерть пенсіонерки. Зі слів сина, вона померла сама. Однак, слідова інформація та результати експертизи показували інше — жінку вбили. Нам з колегами вдалося зібрати докази, які свідчили, що чоловік власними руками задушив матір, хоча він до останнього заперечував свою причетність до злочину. Наразі він перебуває у в’язниці». 

Працюючи у сфері економіки, майор поліції розслідував справи про розкрадання держбюджету. Найбільший збиток, який фігурував у справі був два та три мільйона гривень:

«На перший погляд, не дуже суттєва сума, але для невеличкого райцентру це були значні кошти. Винні покарані, а гроші повернуті громаді. Це — основне».

Із початком повномасштабного вторгнення Володимир Титарчук прийняв рішення захищати країну на передовій. Так, він став одним з перших добровольців, які доєдналися до штурмового полку «Сафарі» Об’єднаної штурмової бригади Нацполіції «Лють». У складі піхоти він дослужився до командиру взводу та разом зі своїми побратимами нищив окупантів на Донецькому напрямку. За його плечима бої за Кліщіївку, Бахмут, Торецьк, Часів Яр та Костянтинівку.

«Загалом я здійснив 30 бойових виходів та отримав чотири поранення. Найбільше запам’ятався день, коли мої колеги святкували 61-шу річницю з Дня створення слідчих підрозділів. Це було 1 липня два роки тому. Перебуваючи на позиції, ми потрапили під масовану ворожу атаку. Снаряди прилітали орієнтовно за 10 метрів від нас. Я отримав мінно-вибухову травму, акубаротравму та на певний час повністю втратив слух на праве вухо. Однак, це дрібниці, адже дивом лишився живий. Того дня багато з моїх побратимів загинули чи зникли безвісти. Серед них - працівник сектору реагування патрульної поліції одного з територіальних підрозділів ГУНП в Рівненській області Олександр Машкевич. Досі чекаю звістки від нього», — ділиться Володимир Титарчук.

Увесь цей час поліцейського вдома чекали дружина та двоє синів, які були його головними мотиваторами.

За свою мужність, незламність та захист України на передовій майор поліції був нагороджений: відзнакою Президента України «За оборону України», нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Срібний хрест», нагородою командира ОШБ «Лють» «Щит люті» та медаллю «Ветеран війни».

Три місяці тому поліцейський через поранення змінив мультикам на однострій. Тепер, на посаді слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління поліції Рівненщини, він знову робить усе, аби повернути справедливість. За цей невеликий проміжок часу він уже встиг закінчити досудове розслідування за фактом незаконного зберігання та перевезення фальсифікату об’ємом майже 500 літрів. 

Перебуваючи у тилу, ветеран війни й надалі продовжує допомагати українцям. Так, напередодні Дня слідства, поліцейський не зрадив своєї традиції та зробив уже 25-ту донацію крові.

«Вперше здав кров за декілька днів до повномасштабного вторгнення. Тепер це виглядає символічно. Відтоді, де б я не був, через кожні два місяці роблю свій вклад у порятунок наших людей», — розповідає Володимир. 

З нагоди професійного свята слідчий поліції Рівненщини Володимир Титарчук зичить колегам сил та терпіння, а молодим колегам радить постійно навчатися і вдосконалюватися.

Попри не малий багаж професійного досвіду та великого бойового шляху, хоче лише одного — Перемоги:

«Я мрію, аби мої сини та усі діти не знали, що таке ближній бій та перестрілка на виживання. Нехай нарешті наші українці житимуть в мирі і спостерігатимуть у небі не бойові винищувачі та ворожі дрони, а пасажирські літаки», — зізнається Володимир.

Відділ комунікації поліції Рівненської області