Врятував понад десятеро побратимів та навчив ще майже тисячу: історія бойового медика з Рівненщини на псевдо Туман

Витягував поранених із-під обстрілів, приймав рішення від яких залежить життя та завдяки своїм знанням і досвіду навчив інших як врятуватися, коли здається, що шансів залишитись живим майже немає. У минулому інструктор тренінгового центру, а нині — поліцейський стрілецького батальйону.

29-річний боєць розповідає, що завжди захоплювався військовою справою, тому свого часу обрав службу в поліції. Починав із сектору реагування патрульної поліції у 2019 році, а потім продовжив на посаді інструктора у тренінговому центрі, де навчав колег вогневої, тактичної і фізичної підготовки.

«Коли розпочалось повномасштабного вторгнення хотів продовжити службу у 3-й штурмовій, але отримав відмову. Відтак перейшов до роти поліції особливого призначення. Там пройшов курси бойового медика, після чого півроку був відряджений на передову у складі підрозділу «Захід». Ми брали участь у зачистках ворога на Лиманському напрямку», — пригадує поліцейський.

Від початку формування Об'єднаної штурмової бригади Нацполіції «Лють» без вагань долучився до її лав. Як бойовий медик разом з побратими брав участь у штурмової діях на Бахмутському напрямку.

«У «Люті» несуть службу вмотивовані, завзяті та круто підготовлені бійці. Які готові йти вперед та нищити ворога. Тому цей підрозділ дуже поважали і поважають усі суміжники», — каже Туман.

Лейтенант поліції каже, що тоді війна була іншою — без масового застосування дронів. Натомість зараз дрони дуже активно використовують, як наші бійці, так і ворог. Це стосується багатьох сфер застосування.

Туман зазначає, що від кожного поранення може залежати життя:

«Навіть якщо воно спершу здається не критичним, згодом може призвести до смерті. Тому нехтувати алгоритмами надання медичної допомоги не можна ніколи».

Боєць згадує один із найважчих моментів бойового життя — надання медичної допомоги побратимам після ракетного обстрілу:

«Я саме готував свою групу з медицини. Ми всі кинулися надавати допомогу пораним. Через загрозу повторного удару «швидкі» близько не під’їжджали. Почалася паніка. Я побачив, що хлопці намагаються допомогти всім одразу. Але так ми втрачали тих, кого ще можна було врятувати. Тому зупинив їх і почав визначати пріоритетність постраждалих: спершу тим, у кого є шанс, а потім — тяжким».

Боєць переконаний, що одного навчального сертифіката для ефективної роботи замало:

«Потрібно завжди вдосконалюватися, щоб на полі бою підтверджувати свої знання. Я особисто супроводжував групи на позиції. Для мене це було принципово. Якщо я готував людей, то маю показати власним прикладом маршрут, дії, поведінку. У такі моменти тобі довіряють, а це — найголовніше", — зізнається лейтенант.

Згодом Туман долучився до новоствореного стрілбату поліції Рівненщини. Потрібно було навчати бійців і він був готовий передати свої знання. Разом із керівництвом стрілбату боєць також розробляв алгоритми евакуації поранених і загиблих.

Одним із найнебезпечніших завдань стало повернення тіла полеглого бійця. Тоді спільно з побратимом вони штурмом взяли посадку і витягли загиблого суміжника.

Боєць розповідає, що страх однозначно є, особливо він переповнює, коли збираєшся на позицію і їдеш у бронемашині. Проте, на самій позиції страх відступає.

Туман згадує цитату, яка стала для нього принципом:

«Якщо хочеш вижити на війні — похорони себе. І це правильна думка, адже на війні ти не повинен думати про смерть. Потрібно думати про поставлену задачу, про тих, хто тебе оточує і тверезо оцінювати ситуацію».

Свій позивний стрілбатівець пояснює просто:

«Туман — це про порятунок. У ньому безпечніше переміщуватися між позиціями та виконувати завдання".

Боєць продовжує стояти на варті життя та боротися за вільну Україну. Разом з побратими готовий захищати рідну землю стільки, скільки буде потрібно.

Відділ комунікації поліції Рівненської області